Африка.... Єгипет…
Здавалось би Богом забута діра, а ні....
Їдучи в Єгипет після щорічних коментарів усіх, хто там уже був, ми покладаємо на цю країну не такі сподівання як потрібно…
Купивши пакет all inclusive, ми надіємося на те, що нас будуть годувати, бавити, розважати днями і ночами.... ми думаємо: а, це ж Єгипет... і скільки ще людей додає до цього: … вони нам дякувати мають що ми до них їдемо....
А насправді.... як же ми виглядаємо у їх очах....
Ми нарікаємо на те що 5 зірок це, дай Боже, 3, а самі, їдучи автобусом з когндиціонером, а не маршруткою до готелю не помічаємо що для них це цілих 10 зірок. хтось скаже - але ж вони розраховують на нас, то могли б і постаратися. А невже ми це цінимо...??? Ми приїжджаємо у готель і починаємо висказувати свої «фе», а вже на 2й день після тридцяти тисяч їхніх "жахливих" коктейлів, які ми все ж пили, з радістю повертаємося туди спати....
ми нарікаємо на їжу, яка мол могла би бути і краща, і більш підлаштована під нас, а самі не помічаємо що ми самі робимо вибір - їсти нам фрі чи національну кухню, якої там пре достатньо і якою вони хочуть поділитися з нами....
ми нарікаємо на те що нас не розуміють досконало, а самі навіть не знаємо що там в школі вчать 4 мови крім своєї,і що кожен прибиральник, офіціант, повар знає як мінімум 2 мови! А чи знаємо стільки ми???? чи сказав наш турист хоч раз їм усім "Шокран"...???? Зате вони вміють сказати "Спасіба"...
ми нарікаємо на те що вони дикі.... а самі? А самі ми не накидуємось на все що нам пропонують там? Чи це нормально без усмішки, вимагаючим тоном просити напій, бо у тебе браслет на правій руці, і тебе не хвилює що офіціант людина, а не робот, і він працює з 6ї ранку до 12ї ночі ЩОДНЯ! Нам важко усміхнутися до них, а натомість ми хочемо отримати від них все з добром… а ми говоримо вони дикі.... чи не ми намагаємося купити за долар найкраще, самі не продавши це ж саме за стільки? Чи не ми їх так розпаскудили собою і своїм ставленням?
ми нарікаємо на те як живемо, але звертаємося до Бога рідше ніж вони... ми можемо мати роботу не знаючи навіть своєї мови, варто лиш захотіти працювати, у них для того щоб працювати потрібно бути освіченим….
Ми нарікаємо на те що вони вважають жінок-туристок доступними – самим даючи для цього привід своєю поведінкою, своїм одягом тощо. Ми їдемо туди як Царі а насправді виглядаємо у їх очах обмеженими людьми з примітивним розвитком і неймовірно сильно вираженим почуттям егоїзму. Ми самі не хочемо зробити щось для них, очікуючи для нас всього. Ми не хочемо проникнути в їх культуру, зрозуміти їх, приїхати дійсно у гості , а не як до дому.
У Єгиптян немає свободи, немає спокою, немає захисту, грошей, роботи. У єгиптян є туризм як можливість вижити, тим більше зараз, коли там вбивають їх родини за бажання жити демократично. А знаєте що бачимо ми? – у єгиптян немає сервісу, немає їжі, немає алкоголю, немає нічого цікавого ,вони хочуть тільки грошей,дивляться на нас як на гаманці, самі дивлячись на них лише як на персонал. У них є Бог, історія і нація – сильна, патріотична і вільна у душі. Це прекрасна країна, сильний духом народ, і надзвичайна віра у Бога, якій можна позаздрити. У нас є очі, і нам самим вирішувати що ми ними бачимо…
